Ти прийди у мої сни,
Пахучим подихом весни.
Оживи зів'ялу душу,
Я тобі сказати мушу:
Променем сонця,
У вікно загляни.
Як довго чекав,
Я цієї весни!
Листям багряним,
Впади ти до ніг.
Я більше без тебе,
Жити б не зміг.
Теплим дощем,
Прийди на поріг.
Ти щастя моє,
Ти мій оберіг.
Ромашковим полем,
В цю ніч прорости.
Ми зможемо вдвох лиш,
На ньому цвісти.
Я маком червоним,
В цю ніч проросту.
Ти знаєш як вірно,
Тебе я люблю.
Я буду місяцем світити,
Свою зіроньку любити.
І буду ніжно обнімати,
Та на вушко промовляти:
Першим снігом впади ти на плечі,
Ти сніжинка найкраща моя.
І потріскують дрова у печі,
Засинає під ранок земля.
Білим снігом під ранок впаду я,
Біля твоїх високих воріт.
Тебе так безмежно люблю я,
Як бог лише любить сиріт.
Завірюха мерщій десь взялася,
Та у вальсі з тим снігом кружля.
І любов мов ріка розлилася,
В унісон наші б'ються серця.
І здається це щастя безмежним,
Та з під ніг десь тікає земля.
Шкода сніг був цей вже не першим.
Дуже шкода, що ти вже не моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Горбаль Василь