Спокійно, тихо крадеться зима,
Все покриває білий сніг і іній.
Я знов одна сиджу біля вікна,
Спостерігаю я зими творіння.
Дивуюсь я, як іній - пелюстки
Ніжно збілили і кущі й дерева.
Зима - реальність, це вже не чутки,
А білий колір у зими - це кредо.
Синичка пурхнула біля вікна,
І загойдались чудернацькі тіні,
Я вражена - це казка, це - зима,
І білий сніг, і цей казковий іній.
І шум доріг затих у далині,
Білі стежки, і вулиці, і хати...
Білі світіння в кожному вікні,
Зима убрала все у білі шати.
І все пливе у білім цім раю,
І час пливе, й нечутно його плину...
І я радію, що в зимі живу,
Неначе в казці білого жасмину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2021
автор: геометрія