Серце моє на припоні.
І ти ним так вільно бавишся.
То відпускаєш поволі,
То затискаєш й впиваєшся.
Знаю, тобі це байдуже.
Що я для тебе? Гра.
Всі твої натяки й пестощі-
Пустощі та марнота.
Тільки ж чому дурне серце,
Приспане твоїм холодом,
Знов так нестримано б'ється
Від голосу, запаху й погляду?
Як же йому пояснити,
Серце ж не має розуму,
Кого не можна любити,
Що це відчувати соромно?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2021
автор: Анна Анатолі