Привіт! Забув? А серце пам'ятає
Моє тебе, мій друже, твої очі
О як мені насправді не хватає
Наших розмов де було мало ночі.
Ні не розчиниш спогадів на примус
Самообманом вирваним з уяви
Не замінити час з тобою чимось
Що є нічим до твоєї появи
З тобою я була завжди собою
Без вигаданих масок і оправи
А зараз переможена без бою
Кривавлю у ногах чужої слави
Залишся на хвилинку. Бачиш злива?
Не треба не ховай від мене погляд
Ти можеш помовчати, неважливо
Мені б тебе відчути просто поряд
Ми знову розстаємося розбиті
Не вигоїти нам з тобою рани
В мені лишились гори з небом злиті
В тобі - бездонно-мудрі океани
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: Процак Наталя