Ти вбиваєш поглядом весняної грози,
Я течу струмочками до твоїх ніг.
Доторкнутися мені би , до твої краси,
Запізнився..., бо на дворі випав перший сніг.
Так самотньо , тиша млосна поїдає час,
Ти далеко десь літаєш попід небеса.
Затискає холод душі і серця у нас,
Хтось сказав: кохання творить свої чудеса.
І замерзли твої ніжні ,білі пелюстки,
Я зігріти хочу їх ,та часу вже нема.
Може зійдуть на Весні кохання паростки,
А сьогодні поміж нами холодна Зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: