РІКА ДИТИНСТВА.
Стою на кладці під кремезною вербою,
Тихенько, поміж лоз, вода блищить,
Між берегом ,порощим осокою,
Вузенька річечка несміливо біжить.
Криниця під старим кущем калини,
Закидана й забута вже давно-
Колись водою напувала всю родину,
Живуче в ній співало джерело.
Сюди любили дітьми прибігати,
Ловили рибок з кладки друшляком,
Бабуся кликала обідати до хати,
І напувала теплим молоком .
Бабуся ,невгамовна перепілка,
Що працювала ,зранку й до темна,
На небі світить ясно її зірка,
Назавжди в пам'яті живе у нас вона.
Бувало річка сердилась , мутніла
І під водою кладочку ховала,
Водою хлюпала ,щось бурмотіла ,
Та нас, малих ,тим тільки ,забавляла.
Ми річечку Вільшанка називали,
Колись із батьком ,вирішили так,
Я на вінок собі квітки там рвала,
Ромашки ,сокирки червоний мак.
На березі косили сіно тато з братом,
Лягали рівно два тяжких покоси,
Ми з мамою ішли допомагати,
Збиваючи з травинок срібні роси.
Мала сестричка з банкою води,
З якою бігла й половину розплескала,
ЇЇ волоссям вітер хороводив,
Вона нас з мамою наздоганяла.
Накрили спогади, а батько вже на небі ,
І річечка якась сумна й мілка,
Від часу заховалась в очереті,
Вона ,як і життя, кудись втіка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2021
автор: Таїсія Діброва