Душа дiйсно задрiмала,
може вже старенька стала?
Неможливо, бо душа,
кажуть вiчна, то вiка
геть ii не доторкають,
як i родиться, то знає -
жити, жити, бути й бути,
лише ми можем забути
про ii, вона й дрiмає,
нашу волю поважає.
А до нас завжди охоча -
говорити? - Про що хочеш?
Жалiсть, радiсть, що бажаєш?
Бо вiд мене правду маєш,
я скажу тобi як треба,
не як хочеш, бо до неба
статись брехуном негоже.
Я душа, я на сторожi,
радiсть-радiсть, горе-горе.
Там у Бога нема вбогих.
Кажен сином там зоветься,
я душа, а серце рветься
й тебе сином, щоб назвали,
я - душа того бажаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2021
автор: