Мені б заснути, та не спиться,
Думки тривожні не дають.
Нема де бідним притулиться,
Коли вже землю продають.
Коли солдати гинуть наші,
Що сон безпечний стережуть.
Коли наповнені вже чаші,
Двухсотий груз знову везуть.
А тут, в тилу продажні тварі,
Крадуть останнє у людей.
Безвладдя чинять ,мов сафарі,
І вже добрались до дітей.
Живемо ми у дні останні,
Що день, не буде нам спокою.
У бездиханні і мовчанні,
Смерть біла скосить всіх косою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2021
автор: