Одна… А світ вирує, життя кипить, аж люди-феєрверки!
Сама… Повз натовпи, бруд вулиць, крізь мерехтіння постатей, шум і мітинги.
Єдина… Ковтає сльози, бо там голодні, очі померлих, люди й тварини змучені.
Їй тяжко. Не в змозі усім допомогти.
Вона… Просить захисту їхнього, благає зцілення і порятунку.
Тільки б почули там Вищі Небесні Сили – Життя Дарунку!
Людина… Добро, чесність, щедрість, безкорисливість, відданість.
Стіна… Життя іншого виміру…
І наче багато таких в самотності думок і дій, паралелях Всесвіту.
А як придивитися, то одинокість ця нікуди не ділася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: fialka@