Не спіши, моя Осене, в Зиму…

Не  спіши,  моя  Осене,  в  Зиму,
Нектар  Літа  доп'ю  я  сповна…
Хоч  снує  павутина  незримо,
Та  душі  не  торкає  вона.
Зачекай,  моя  Осене,  мила,
Не  готова  валіза  моя...
Ще  літають  над  квітами  крила,  
Тішить  пісня  в  саду  солов’я…
Не  студи,  моя  Осене,  душу,
Виграє  в  ній  любові  краса...
Я  зігріти  цей  світ  нею  мушу  
То  дарма,  що  сріблиться  коса…

Я  прошу,...  а  моя  Осінь  вальсом
Підхопила  опалі  листки...
Ноти  долі  на  них  викрутасом
Напинають  зимові  хустки...

29.11.2021
Л.  Таборовець

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: Любов Таборовець