О, які блакитні очі в неба!
Весна для крилатих відкрила політ.
У вікні почула пташки щебіт
А не тішить мене цей чудовий світ?.
О , журавлі, журавлі, журавлі!
Візьміть мене додому в Україну.
Вже зацвіли фіалки на землі
І соловей співає про калину.
Я прошу тебе сизокрилий птах !
Кинь пір'ячко на щастя моїй долі.
Нехай душа не томиться у снах
А летить, де зріє жито у полі.
В Україну кличе мати земля
Край села де стрункі тополі, ясени.
Душу окриляє спів солов'я
Коли у буйнім цвіті квітнуть сади.
Сонце ллє промінь тепла у дзбани
В синій океан у ріки глибинні.
І запалили свічі каштани
В розмаю пахнуть трави на долині.
Горгани будять Карпати від сну
Предвічний сосновий ліс квітучий гай .
На полонині зустріну весну
Від спраги напоїть мене водограй.
О, які блакитні очі в неба!
Від пахощів земних душа радіє.
Україно я лечу до тебе
Де вечірня зірка думи леліє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: Чайківчанка