Ми зобов'язані усім нашій безборонній планеті
До елементів, які складають тіло людини і світ.
Ми всі повинні природі за сонячне світло понині
І за озоновий шар в пору атома, епоху ракет...
Ми зобов'язані нашим диханням безмежно природі.
І наша дружба рушиться з нею. Лишився згусток тепла.
...Життя в безводній пустелі, під холодним мереживом скла.
Хіба оце фінал людського буття, де знищена врода!
Ми нестримно, та і бездумно вичерпуєм надра Землі.
Лінійний прогрес і жадібність людство ведуть на ешафот.
Ми зараз вже на межі екологічної катастрофи,
Бо хижі люди в погоні за владою, "силою" стільки літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: Маг Грінчук