Посперечались Ірина з Дмитром,
Він від сварки із дому втікає.
Немає куди, часто йде на перон,
То вулицями міста блукає.
-Нехай подумає, що коханка є,
Її одну все життя кохаю.
Не пожалію навіть життя своє,
Та я повагу й до себе маю.
У них проходило так, не один раз,
На краще Ірина сподівалась.
Дмитро втікав від неї повсякчас,
- Йди собі, є інший, закохалась.
Пройшло часу, Дмитро бігать перестав,
Зрозумів напевно, то не вихід.
Свою Ірину він без міри кохав,
Їхня пара щаслива й до нині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2021
автор: Валентина Ярошенко