Морозко ( За мотивами відомої казки )

Ось  зима  уже  на  носі  ,  грудень  йде  до  хати  ,
Захотілось  новорічну  казку  розказати  .
Та  почну  оповідати  ,  щоб  ви  не  тужили  ,
У  селі  ,  що  біля  лісу  дід  і  баба  жили  .
Та  не  було  згоди  в  хаті  й  спокою  не  знали  ,
Бо  обоє  з  попередніх  шлюбів  діти  мали.
Якось  баба  причепилась  :  «  Хай  іде  із  хати  ,
Бо  не  хочу  я  чужую  дівку  годувати  !
Завези  її  до  лісу  ,  якщо  не  сконає  ,
Може  десь    у  іншім  місці  долю  відшукає  !»
З  бабой  годі  сперечатись  …  Що  було  робити  ?
Вивіз  в  ліс  і  під  сосною  мусив  залишити  .
Але  щоб  його  дитина  в  лісі  не  пропала  ,
Дід  їй  фляшку  самогона  залишив  і  сала  !
Десь  в  дванадцятій  годині  появивсь  Морозко  ,
На  узліссі  залишає  з  конями  повозку  .
Озирнувсь  довкола  себе  ,  і  давай  гуляти  ,
Білим  снігом  без  упину  землю  засипати  .
Раптом  чує  :  «  Егей  ,  дідо  ,  годі  Вам  шуміти  ,
Якщо  хочете  ,  то  можу  чарочку  налити  !»  
А  Морозко  тільки  свиснув  :  «  Ось  тобі    і  маєш  ,
Хоч  дівчина  ,  а  козацький  звичай  добре  знаєш  !
Ну  гаразд  ,  налий  по  сотці  ,  мушу  скуштувати  ,
Чи  хороша  самогонка  з  дідової  хати  ?»
Обережно  ,  як  пир’їнку  ,  взяв  у  руку  склянку  ,
Звичним  рухом  перекинув  прямо  у  горлянку  !
В  очах  сльози  ,  ще  й  до  того  дух  перехопило  ,
-Ну  дівчино  ,  ще  такого  ця  душа  не  пила  !
Ну  а  дівка    нарізає  –  Ось  є  хліб  і  сало  ,
Можу  стопку  ще  налити  ,  якщо  було  мало  !
-  Ну  налий  ,  !  Мені  ж  бо  треба  відпочить  з  роботи  ,
Від  людей  я  ще  не  бачив  більшої  турботи  !
Кажуть  :  У  ,  мороз  собачий  !  І  ,  в  такому  роді  …
Але  холод  все  ж  повинен  бути  у  природі  .
Радий  ,  що  знайшов  дівчину  добрую  такую  ,
І  за  це  тебе  я  зараз  щедро  обдарую  !
Ось  тобі  грошей  мішечок  і  килим  до  хати  ,
Щоби  ти  у  шлюбну  скриню  мала  що  сховати  .
Та  гаразд  ,  світає  ,  мушу  я  уже  збиратись  ,
Бо  не  діло  це  –  на  очі  людям  попадатись  .
Прощавай    ,  не  згадуй  лихом  дівчинонька  мила  ,
Памятати  буду  :  як  ти  діду  догодила  !
Хоч  сюжет  у  нашій  казці  трохи  незвичайний  ,
Але  ,  все-таки  в  собі  він  має  зміст  повчальний  :
Щоб  від  холода  ,  у  лісі  ,  злого  не  сконати  ,
Слід  про  звичаї  народні  добре  пам’ятати  !

2021  р.        Андрій  Рубан

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2021
автор: Андрій Рубан