Дітки, мої дітки,
Як вас приголубить?
Мої руки кістки,
Хто таку осудить?
Хто ж мене згадає,
Хто поставить свічку?
Спухли ваші тільця,
Ви мої калічки.
А я зажурилась…
З стогоном від болю,
Ката проклинаю!—
За такую долю.
Зранку ґрис варила
В поросі та цвілі.
Я б себе втопила
Та не маю сили.
Я б себе побила
Каменем та пліттю.
Нащо ж народила
На забаву люті?!
Ой, візьми же Боже,
Діточок на небо.
Я ж жива померла,
Там мене нетреба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: Олег Крушельницький