Зою, подружко ти мила,
чом мене опередила,
ти ж молодша на 7 літ,
чом зів"яв твій диво - світ?..
Гарна ти була й весела,
доброзичлива, красива...
Ти як Зикіна співала,
світ любила й працювала...
Люди тебе поважали,
тепла й радості бажали,
і твій спів, й тебе любили,
ще скажу й боготворили...
Щира ти була й правдива,
і відкрита, й не злобива,
сина й доньку народила,
дала розум їм і крила...
Завтра похорон у тебе,
жаль, що пройде він без мене,
не доїхать вже мені,
ти пробач за це мені...
Мені жаль, що так все сталось,
ще зустрітися бажалось...
Ти ятровочка моя,
помолюсь за тебе я...
Спи спокійно в вічнім сні,
у селі, в своїй землі.
Нехай буде земля пухом,
Ми тебе тут не забудем...
Будем згадувать частенько,
твої рідні там і ненька...
З ними стрінися, чи ні,
Не відомо це мені...
Зою, подружко моя,
не забуду тебе я...
Жаль, не буду вже дзвонити,
сумно мені буде жити...
P/S: *ятровка дружина чоловікового брата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: геометрія