[b]Р[/b]озмову розпочну в своїм листі,
[b]Я[/b] знаю, що сказати буде важко,
[b]Д[/b]овірюся лиш серцю і душі,
[b]К[/b]рильми взмахну і полечу, як пташка.
[b]І[/b] зачерпну сміливість в далині,
[b]В[/b]сміхаючись, хоча зовсім ще сумно,
[b]Т[/b]ривожно стало на душі мені,
[b]О[/b]хоплена думками так безшумно.
[b]Р[/b]оздумую над словом, що пишу,
[b]К[/b]раєчком ока бачу вже картину,
[b]Н[/b]езнаю, чи назавжди залишу
[b]У[/b] цім листі таку сумну хвилину?
[b]Л[/b]ише думки перебираю вслух,
[b]А[/b] згодом допишу, бо ще вагаюсь,
[b]С[/b]томилась мабуть, втратила той дух,
[b]Я[/b] з ним постійно з тих хвилин змагаюсь.
[b]Р[/b]озмова незакінчена в душі,
[b]У[/b] ній лишились трепетні фрагменти,
[b]К[/b]оли ж я лист відправлю вже тобі,
[b]А[/b] в нім ще недописані моменти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик