Тридцять третій… Кривавиться пам’ять.
Озирнися в жорстоке минуле:
Бузувіри село нищать-давлять,
Серед вулиці мертві поснули.
Голод. Розпач. Худі та опухлі.
Бери й душу, вандале, не гребуй!
Ні зернини в коморі та кухні.
Тридцять третій… І східці до неба…
Лободу варить мати причинна,
Ноги соває, ніби пудові.
Без емоцій, зів’яла дитина
«Хлібця…» – схлипне і змовкне з пів слова.
З безіменних могил в небо лине
українське село – нелюд душить.
Озирнися в минуле, Людино,
Пом’яни невідспівані душі.
Тридцять третій.
Не будьмо байдужі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка