сонця тремтячі щупальці
риють осіннє дно,
вулиця_ стіни туляться_
вицвіле полотно
неба пріснопорожнього,
протяг_ між ребра ніж_
погляду вирок кожному
з тих, що одні і ті ж_
>
серця брудний недопалок
тліє серед калюж,
тінь ще штовхає гойдалку,
крику холодний душ_
практикум безвідносності_
готика декорації_
в межах напівпрозорості
совісті ексгумація_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2021
автор: Ки Ба 1