Бувають люди, наче Хитрий Лис,
Такі ж, часом, облесливо-ласкаві,
До фарисейства мають добрий хист,
Щоб неугодних очорнить в неславі…
Пухнасті ніби та яскраво-чарівні,
Клянуться, що і помислів не мали,
Всі горе-пакості зробили ті, чужі,
Які в житті про тебе і не знали…
Бо Лис-святоша завше ні причім,
У нього й шубка дорога лиснюча,
А на хвості пухнастому й густім,
Ворсинка кожна дорога й пахуча…
Чому не бачите як «німб» уже горить
Над вушками лише у цього Лиса,
Достойний він добро усім творить,
Якщо з-за пазухи і витягає списа…
Лис і курей ніде ніколи не чавив,
Бо любить всіх і білих, й зозулястих,
Невже не чули, Півень як його хвалив,
Той хвіст у плямах буро-червонястих…
Бо ж це не кров була на тім хвості,
Не пір’я прикрашало вуса морди,
Це на червонім пофарбованім мості,
Лис голубам складав нові акорди…
Брехні ніколи Лис не говорив,
Навіщо ж так достойного чіпати,
Він тільки благо ближнім сотворив,
Коли й померлих здатен обізвати…
Бувають люди, наче Хитрий Лис,
Таких я раджу всім остерігатись,
У душу встромить смертоносний спис,
Коли найменше будеш сподіватись…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2021
автор: Lilafea