Осіння прилюдія

Зима  перерізає  стрічку,
Мовчить  промоклий  листопад,
У  дня  краде  години  нічка,
Ховають  хмари  зорепад.
Приблуда-вітер  гне  дерева:
Вони  поклони  віддають,
Куди  вітри  тримають  путь,
Не  каже  осінь-королева.
На  димарі  вмостився  місяць,
Встромивши  в  небо  рогачі,
 Задула  ніч  вогонь  свічі
 Із  хмар  пухнасте  тісто  місить.
Переплітає  в  колоски,
Пересипаючи  морозом,
І  кидає  під  ноги  сльози:
Іній  з  холодної  руки.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2021
автор: синяк