Скажи-но брате, милий мій,
Чого так в світі повилося,
Що там де моня*там і гній?!
Чи так лише мені здалося?
Чому на чорній скибі поля
Родючий родить урожай,
А у людей нікчемна доля?
Піди-но правдоньку пізнай…
Бо хтось Вкраїну щиро любить,
Вона рідненька, бо своя,
А інший за копійку журить,
Йому не жаль, йому — чужа.
Здере останнє та й до біса…
Все за кордон в швейцарський банк,—
Суха земля, Карпати лисі,
А по стерні ворожий танк.
Гребе з населення мільйони
Та розгодовує боки,
А волонтер купуй патрони,
Щоб не зійти до сліз ганьби.
Давай-но Ненько — прокидайся,
Збирай під стяг свої полки!
Твори, долай та не здавайся,
Об’єднуй, віруй та бори!!!
Моня* — Молоко.(Українська)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Олег Крушельницький