***
Туман..,
Знову туман -- у Парижі
І... хочеться,
Просто,
Піти
В туман той,
Щоби скрив мої
Болі --
За тою неправдою
Злою,
Якою не можу вже
Жити..,
Бо, що мої вірші
Убогі,
Де рима храмає
І такт,
Як неньку мою -- Україну
Свій ворог, у владі :
Никає,
Продає,
Гендлює,
Краде,
Обманює,
Бреше,
Нищить,
Гвалтує,
Як незаперечний
Їх брехні факт --
Зовсім вже, у болі --
Живе,
Яким моє серце
Шаліє
І.., кров'ю, на фронті
Забитих --
Тих вірних солдатів,
Що квіти..,
Яким я вклоняюсь
Низенько
Й батькам їх..,
Що знають --
Так треба,
Бо хто, як не ми..,
Щоб згинули
Всі вже --
Навічно,
Свої та чужі --
Вороги..!
--------------------------------------------
16.11.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
"Не так чужі воші страшні для України волі, як свої гниди, що
продають найрідніше -- у всі часи боротьби за Незалежність
та становлення Держави..."
-------------------
(Автор -- "У роздумах аналізу слів та виразів Великих Українців
і Патріотів Нації...")
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2021
автор: Катинський Орест