я взяв бабусину скриньку з білими голубами,
й почепив її на дереві перед твоїм вікном.
– оце такий я брехун.
оксамитова качечка гарно сидить у гніздечку,
скоро будуть каченята з синіми очима.
вогонь мого кохання може тебе спалити
до останнього слова, як романтичний роман,
і тоді того слова ніхто не почує.
дерев'яну конячку чи дерев'яне море?
з ясена, з дуба чи з бузини – однаково,
бо я – брехун. кажу тобі правду:
брехун збереже тебе чесною;
та якщо ти глузуєш, і це не жарти,
вогонь мого кохання спалить тебе дотла,
аж до останнього слова,
що його не почує ніхто.
я – старий контужений брехун,
чесно кажу, але моя доля –
шлях нескінченної молодости.
якщо ти лукавиш, ліпше вже ти була б
останнім зубом мудрости,
що випав з пащі дракона:
вогонь мого кохання не залишить від тебе
жодного доброго слова – авжеж,
і про тебе ніхто не згадає.
ти смертельно поранила моє тридцять друге –
наївне, безтямно закохане, щире –
моє найменшеньке серце.
як це назвати? думаю, на таке
не наважиться жодна іспанська відьма.
я призначав тобі в спадок,
пригадую, цілу землю,
а ти, як невдячна корделія,
вкусила мене за вухо
iscariot, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=5kXYI-JauhI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2021
автор: mayadeva