Ой, лелеки - лелечата,
візьміть мене на крилята,
понесіть мене туди,
де нема війни й біди...
Де тепло є і повага,
і земля добром багата,
де співають солов"ї,
і зникають всі жалі...
Де в річках чиста водиця,
щоб могла її напиться,
де нема злоби й брехні,
теплі ночі й світлі дні...
Там де люди всі порядні,
не злобиві і не жадні.
Там де вірусів нема,
й не холодна де зима...
Де садки є і діброви,
і всі люди там здорові,
всі працюють залюбки,
і у владі не "жуки".
Зупинились лелечата,
покружляли біля хати,
крильми мені помахали,
та нічого не сказали...
Мабуть знають лелечата,
чом сумна у мене хата,
бо живу я в ній одна,
й на порозі вже зима...
Полетіли лелечата,
опустіли двір, і хата,
буду ждать їх до весни,
вірю вернуться вони...
Хоч й далеко до весни,
буду ждать я їх завжди,
я зустріну їх з любов"ю,
це додасть мені здоров"я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2021
автор: геометрія