Чорне вікно осені п'ятої ранку.
Вулиці міста сходяться в інтершум.
Десь там, за бетонними шторами театру
Прокидається сонце з осіннього сну.
Я хотів щоб і ти прокинулась в п'ятій
Від надто вузького нічного чокера,
Обнявши коліна в своїй кімнаті,
Як стривожена світлом натурниця Хоппера.
Світлом, якого ще поки немає.
Що тільки-но тільки вигулькує з го-
Ризонту, над містом і тьму розганяє
Й полоще в тумані заледвий вогонь.
Прокидайся століттям надщерблене небо
У розписах тьмяного листя. І ти
Серед чорної осені п'ятої ранку, -
Прокидайся, любове. Прокидайся. Світи.
07.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2021
автор: Володимир Каразуб