Люди і дзеркала
Старіють разом ніби, люди й дзеркала,
а я вважаю, тільки дзеркала старіють.
Душа навік весняну юність зберегла,
та дзеркала це віддзеркалити не вміють.
Старіє тіло – оболонка для душі,
так недарма задумано Всевишнім,
плин часу не прискорюй, не спіши,
свій час відведено і праведним, і грішним.
На жаль, псуються часом наші дзеркала,
показують не те, що б нам хотілось,
наче чаклунка нашу молодість взяла,
а ми не віримо, що так усе змінилось.
Все заглядаємо у інші дзеркала,
шукаючи, все те, що загубилось,
те, що Чаклунка-Доля не взяла,
все те, що випадково залишилось.
Дарма!
Надійно тайни зберігають дзеркала,
не всі спроможні в задзеркалля зазирнути.
Дзеркальна пам'ять все в минуле забрала.
Навіщо? Нам цю тайну не збагнути.
Старіють разом ніби, люди й дзеркала.
А може тільки дзеркала старіють?
Душа назавжди свою юність зберегла,
та дзеркала це віддзеркалити не вміють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2021
автор: Harry Nokkard