Жила Жаба на болоті,
І горя не знала.
Стала жити у клопоті,
Коли закохалась.
Приплив якось у травичку,
Молодий Карасик.
Бо він мав такую звичку,
Пригоди шукати.
Якраз Жаба в ту годину,
Сонцем забавлялась.
Ждала Карася-хлопчину,
Вмить і закохалась.
Коли він угледів Жабу,
Почав загравати.
Посилав любовні знаки,
Угору стрибати.
Закохалися по вуха,
Часто так буває.
Та настала чорна смуга,
В біду потрапляєш.
Залишив Карасик Жабу,
В іншу закохався.
Не потрібно лихих ждати,
Нащо такий здався?
Але серцю не накажеш,
Іншого любити.
Час загоїть твої рани,
Спробуй з тим змиритись.
Не поспішай, " у два " дивись,
Низько птах літає.
Спочатку обніма крильми,
Здобич він шукає.
Птах, що високо летить-
Ціль напевно має.
Усе життя буде любить,
Й труднощі здолає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2021
автор: Валентина Ярошенко