Я схильний до жорстокості,
якщо того не знали.
Завжди у підсвідомості
одні і ті ж фінали.
Щось чорне льється венами,
стає буграми шкура,
в мені лютують демони.
Така моя натура.
І лізуть вони в голову,
завдаючі страждання.
Та знають мене голого,
без віри й сподівання.
Навіяло тут смороду
і тхне до очманіння.
Так шкода, що вже змолоду,
Гниє моє коріння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: RomaSolo