[color="#bf00ff"] [b]На вулиці моїй вже котрий рік. Белла Ахмадуліна[/b][/color]
На вулиці моїй - вже котрий рік -
я чую кроки – йдуть у безвість друзі,
повільно переходячи поріг,
що темрява дає нам по заслузі.
Занедбані всі справи.. В їх домах
немає ані музики, ні співу,
лиш, як колись, дівчатка від Дега
блакитне своє оправляють пір'я.
Ну що ж, нехай вас не розбудить страх,
беззахисних, серед цієї ночі.
Лише таємна пристрасність до зрад,
вам, друзі мої, застилає очі.
Гірка самотність, твій характер - злий!
Поблискуючи циркулем залізним,
ти коло замикаєш холодів,
не слухаючи всіх запевнень пізніх.
Тож ти поклич мене й нагороди!
Бешкетник твій, обласканий тобою,
я втішуся, притулюсь до грудей,
умиюсь холоднечею ясною.
Навшпи́ньки стану в лісі твоєму́,
на тім кінці вповільненого жесту
знайду я листя, приязне лицю,
відчую це сирітство, як блаженство.
Ти тишу подаруй бібліотек,
мотиви непоступливі концертів,
і - мудра стану - я забуду тих,
хто ще живе - і тих, хто вже є мертві.
І я пізнаю мудрість і печаль,
таємний зміст довірять всі предмети.
Природа, доторкнувшись до плеча,
мені дитинства видасть всі секрети
І ось тоді — із сліз, із темноти,
з неві́гластва, що вже давно минуло,
я знов побачу друзів риси ті,
що з'являться і зникнуть - як не було..
[color="#bf00ff"]По улице моей который год…[/color]
По улице моей который год звучат шаги — мои друзья уходят.Друзей моих медлительный уход той темноте за окнами угоден.// Запущены моих друзей дела,нет в их домах ни музыки, ни пенья,и лишь, как прежде, девочки Дега голубенькие оправляют перья.// Ну что ж, ну что ж, да не разбудит страх вас, беззащитных, среди этой ночи.К предательству таинственная страсть,друзья мои, туманит ваши очи.//О одиночество, как твой характер крут!Посверкивая циркулем железным,как холодно ты замыкаешь круг,не внемля увереньям бесполезным.//Так призови меня и награди!Твой баловень, обласканный тобою,утешусь, прислонясь к твоей груди,умоюсь твоей стужей голубою.//Дай стать на цыпочки в твоём лесу,на том конце замедленного жеста найти листву, и поднести к лицу,и ощутить сиротство, как блаженство.//Даруй мне тишь твоих библиотек,твоих концертов строгие мотивы,и — мудрая — я позабуду тех,кто умерли или доселе живы// И я познаю мудрость и печаль,свой тайный смысл доверят мне предметы.Природа, прислонясь к моим плечам,объявит свои детские секреты.// И вот тогда — из слёз, из темноты,из бедного невежества былого друзей моих прекрасные черты появятся и растворятся снова.
[color="#bf00ff"][b]А ти думав що також така я. Анна Ахматова[/b][/color]
А ти думав, що та́кож така́ я,
Як не стане в тобі вогню -
Заблагаю тебе, заридаю,
Кинусь в ноги гнідому коню.
Або стану просити в знаха́рок
З заговорених вод корінець
Або - дивним пахучим даром -
У хустинці пришлю гребінець.
Будь же про́клятий.Стогоном й криком
Я своїми тебе не торкнусь,
Присягаюся ангельським ликом,
Чудотворством ікони клянусь,
І ночей наших полум'ям диким -
Я до тебе вже не повернусь..
[color="#bf00ff"]
А ты думал - я тоже такая...[/color]
А ты думал - я тоже такая,
Что можно забыть меня,
И что брошусь, моля и рыдая,
Под копыта гнедого коня.
Или стану просить у знахарок
В наговорной воде корешок
И пришлю тебе странный подарок -
Мой заветный душистый платок.
Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
Окаянной души не коснусь,
Но клянусь тебе ангельским садом,
Чудотворной иконой клянусь,
И ночей наших пламенным чадом -
Я к тебе никогда не вернусь.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Irкina