менджує нас осінь одвічно примарами
бгає на скроні сріблястий димок
здається ніколи ще так не зітхало нам
видивом листика що не пожовк
невпинно із тінню прийдеться зближатися
шльондра чекає побіля землі
як довго би висіти не намагався ти
вічне не в листі хоча й не в стеблі
навіщо тій вічності те що приїлося
звиклося згодилось бачило все
то нею придумана тінь щоб хотілося
віршів нових їй казок і есе
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Щєпкін Сергій