Чиїсь сліди...Впізнала! Твої, осене!
Під вітру музику ти танцювала тут чечітку.
Руда красуня, із розплетеними косами.
Тут кожне " па" твоє виблискує леліткою.
А ось вже інший візерунок...Знов сліди.
Із легкістю й завзяттям вітерець їй виграває.
Вже осінь в ритмі вальсу: раз, два, три...
Й стрибок уверх, у небо, що безкрає.
Знов музика змінилась, ритм чіткий.
Це ж танго! Танцювати без партнера?!
Під ніжками паркет рудий, слизький...
І раптом вітер:" Дайте руку кавалеру!"
І підхопив її так пристрасно, як міг.
І цілував... Так лиш закохані цілують!
Зривав пелюстки із троянд, кидав до ніг...
- Кохана, танго в парі лиш танцюють!
Валентина Урода/ Дацко
14/11/2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Гонорова пані