Сто три

Коли  викликаєш  "сто  три"
зникає  вчорашній  крик
і  все  те  до  чого  ти  звик,
байдуже  -  іди  бери!
Тоді  серед  ста  речей
вдягаєш  якийсь  халат,
літають  кутки  кімнат
й  обличчя  чужих  людей.

І  світ  із  вчорашніх  цін
стає  на  ваги  нулем.
Позаду  лишився  дім,
думки  з  теорем  і  лем.
Спадаєш  із  таких  висот
на  перший  абзац  життя...
Палати  не  знані  доти,
години  не  так  летять.

А  там  за  дверима  хтось
тримає  долоні  вгору...
"Єдине  б  лише  збулось  -
чим  довше  побути  поруч".
🙏❤

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Людмила Мартиненко