У кожного своя доля

У  кожного  своя  доля,
У  кожного  своя  битва.
Хтось  сіє  зоране  поле,
У  когось  заточена  бритва.
У  когось  високі  паркани,
Для  кожного  свої  сіті.
А  хтось  не  має  і  мами,
А  хтось  сам-один  на  світі.
І  броди  у  кожного  власні,
І  міст  кожен  свій  будує,
Ти  кажеш:  -  Спасенні  нещасні,
А  скільки  щастя  вартує?
Ти  кажеш:  -  Треба  любити
Життя  і  себе  у  ньому…
Спасенні,  хто  вміє  жити
Й  не  заважає  жити  другому.
У  кожного  свої  діти,
У  кожного  свої  думи.
І  різні  у  домі  біди,
І  власні  до  бою  сурми.
А  світ  на  усіх  спільний,
Хоч  кожен  у  власному  світі.
І  кожен  вважає,  що  вільний…
Й  за  інших  ніхто  не  в  одвіті…
Бо  спільне  рівне  нічиє,
Бо  разом  не  звикли  і  годі!
Хтось  вишиє,  хтось  зашиє:
Мільйони  людей  в  народі!
Та  Бог  посилає  блаженних,
Дивних  земля  народить…
Кому  болять  нужди  стражденних,
Хто  щастя  для  інших  знаходить.
Хто  власну  загубить  душу,
Щоб  інші  серця  врятувати.
Прощаюсь.  Вже  бігти  мушу  –
З  блаженним  щастя  шукати…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Волинянка