На струнах бабиного літа грає вітер,
Багряний лист кружляє у танку.
Сонце не дуже гріє, хоч і світить,
Люблю осінню пору я таку.
Поволі йду стежками лісовими,
Пригадую дитинства дивний світ.
Усе до болю рідне, сецю миле,
Хоч промайнуло вже немало літ.
Не повернути днів отих далеких,
Лиш осінь плаче золотим дощем.
Дитинство на крило взяли лелеки
Та залишився в серці теплий щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський