Ще не час іти туди,
де не орють і не сіють,
я люблю свої світи,
ще не всі збулися мрії.
Вже і русло спокійніше,
кров у жилах не бурлить,
хоч зірки напевно ближче,
та на небо не кортить.
Тут все є як працювати,
і картопля, й сало ,й хліб.
Можна й тут не горювати,
коли в тебе міцний рід.
Внуків хочеться побавить,
може якось шастну в Крим,
може пенсію прибавлять,
може стану молодим.
Маю жінку,сад і хату,
майже все як у людей,
залишилось раювати,
і чекати судний день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Не Тарас