Не хвалися, що ти є гарна жінка,
що на тебе дивляться перехожі.
Все минає, в'яне найкраща квітка
осипають свою пелюстку ружі.
Знаєш, важливо не личко, а розум
серце золоте та й краса душевна.
Щоб зігріла ти від зими морозу
І в душі була перлинка коштовна.
Мудрий не хвалиться своєю красою,
що він є розумний, красивий від усіх.
Він іде до людей щирою душею
І знає, що все є тлінне, як білий сніг.
Щасливий той, у кого муж, родина...
Здорові, розумні діти та й внуки.
Ти Богом засіяна є зернина
Є хліб у слові з божої науки .
Підмалювала помадою вуста
рум'янцем личко, чорним - брови, очі.
О ні, ти вже є не дівчинка ота ?,
яка полонила серця юначі.
Личко змарніле... полиняли брови,
Зморшки на чолі на скронях сивина.
Скажи, мені красуне чорноброва?...
Де є, де є - твоя первинна краса.
Оділа прикраси, хрестик золотий,
як модель з Голлівуду гарний наряд.
Хизуєшся, як діва... шоу Мен крутий,
Біжать дні за днями немов шовкопряд .
По серед мудреця знайдеться знавець,
Що є талант й геній знає краще світ.
А поміж артистів є кращий співець,
як поміж красунь більше розквітлий квіт.
О, скільки було вродливих королев !
І княгинь, що царі вмирали за них.
Все цвіте , вмирає, як цвіт у дерев...
Втрачає ціну монета з золотих.
А хвалько хвалиться, що він все знає,
що гарний, найкрасивіший на землі.
Поміж хмарами високо літає
І не бачить себе він у дзеркалі.
Ти, знаєш я не заздрю тобі жінко
Лиш, як мама, сестра мені тебе жаль.
Що живеш в надії... горить іскринка
Зігріває, мрія в зиму теплий шаль.
Всі ми тигриці, левиці, вовчиці,
Коли плюють в душу топчуть, ногами.
А душа невинна немов у птиці
І шукає світло під небесами.
Ти, любиш хвалитися що Я, Я, Я,
a Я є остання буква алфавіту.
Будь скромною, красивою, як дитя
Даруй сонце, щоб квітнув дух для світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Чайківчанка