Не чини над собою насилля
І над іншими - думки нема,
Не пиши на межі божевілля
І не кидайся словом дарма.
Ти - німа, і нема тебе більше
Ні у віршах, ні в тілі нема.
Ти - ніде, й чи була ти раніше? -
Запитання лунає ридма.
А тепер ти - засмучена жінка,
Ні - загублена пані плачу.
Не живеш, лише бродиш навшпиньках,
Тихо так, щоб ніхто не почув.
Не римуй! Я звертаюсь до тебе,
Неслухняне шкідливе дитя!
Не пиши, в тім немає потреби,
В тім нема почуттів та життя.
Не римуй, що порожнє й незріле,
Не закручуй рядків навмання,
І собі залиши наболіле,
Бо і в тому тебе вже нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: vero.ronica