Старі залізні грати

Я  буду  мріяти  тепер  вже  не  про  нас,
І  найчастіше,  відвертаючись,  мовчати.
Я  знаю,  що  не  повернути  весь  той  час,
Який  посміли  один  в  одного  забрати.

Я  забуватиму  тепло  і  ніжність  рук,
Я  не  лишатиму  у  пам'яті  нічого:
Хай  стане  попелом  віднині  кожен  рух,
І  кожен  дотик,  кожен  крок  і  кожне  слово.

Мене  не  згадуючи,  прокидайся  сам.
І  розміняй  далеке  вчора  на  сьогодні.
Як  ти  посмів  забрати  в  мене  час?
Мій  цінний  час  так  просто  кинути  в  безодню?

Я  буду  мріяти  тепер  вже  не  про  нас,
І  найчастіше,  відвертаючись,  мовчати.
І  знову  те  ж:  це  був  останній  раз.
І  знову  те  ж:  старі  залізні  грати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: Cherry tree