Плекайте мову, бо вона свята.
ЇЇ основа вічна, непорушна.
Як клятву вивчить треба,
Щоб вуста рекли слова,
Що вилікують душу.
Не ждіть погоди, нищіть бур’яни,
Женіть Нехайлів геть із сірниками.
Насіялось, сапайте дотемна.
Бо згине слово, не побачить мами.
І прийдуть найстрашніші вороги:
Кати, злодюги, звірі, зарізяки.
Руйнуючи кордони й береги,
Без разніци які: жахи ніякі.
Кричатимуть, що мова то язик,
Розумні вміють тихо говорити.
А як спита про рідну ваш онук,
То Боже збав вас в чужині сидіти!
Гостріте, люд, прадавнього меча.
Сталіте слово, як єдину зброю.
Вивчайте рідну плечем до плеча,
Ставай, народ, єдиною стіною!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: fialka@