І осінь я ненавиджу чомусь,
І я чомусь пишу про тебе, осінь.
Від тебе вже ніяк не відчеплюсь,
Іду по парку взутий наче босий.
Ти роздягаєш аж до чистої душі,
Скидаєш одежі, маски, мов те листя,
Душа в іржі, в отій твоїй іржі,
А біля серця мого твоє пістря.
Мабуть за це й ненавиджу тебе,
Що вивертаєш ти мене назовні,
І я кляну і так люблю тебе,
І мов дитя листочки жовті ловлю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2021
автор: Vin Libert