Село невеличке
В садах потонуло,
Це згадки старі,
Бо колись все це було.
В селі цьому річка
Собі протікала,
Та й кладка була,
Й дітвора там купалась.
Та згодом ріка
Усе стала міліти,
Та й рідні домівки
Покинули діти.
А батько і мати
Чекають гостей,
Своїх найдорожчих
І любих дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2021
автор: Дривко Люба