Не розумію більше я
Не бачу мрій у снах своїх
Уже забув її ім'я
Де смак відчую уст твоїх?
Чомусь без неї світ темніє
Душа палає,ніби змій
Із серця полум'я марніє
Але тепла смак вже не мій
Він не дає мені зігрітись
Поглинув спокій,лиш зітхання
Луна,й не може припинитись
Нагадує моє кохання
Знов квітне думка і літає
Мов птах,не можу помилитись
Вона вже більше не чекає
Мені не може посміхнутись
Кого чекав,навіщо мріяв
Кого я бачив вснах своїх
За ради чого серце втратив
Не дочекавшись слів твоїх
Без тями долю покохав
Що завела в кінець тунелю
Для неї душу зберігав
А вийшло так що тільки мрію
Не б'ється серце і не гріє
В лід почуття і пристрасть хоче
Перетворить,душа лиш мріє
В кохання наше і тріпоче...
27.04.2006 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92990
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.09.2008
автор: Ярослав Яресько