́Не тривожся невдачами,-
вони не більше, ніж лист пожовтілий в нотатнику цього жовтня.
Виходжу з дому,-
лещатами голову стиснуто,
вбрана в плащ-саван кольору мороку,
ноги важкі-важезні, обтяжені каменем-міркуваннями...
.......................................................
І ось... перше диво!
Мій саван заяснів...
Ожив!
Почав вивільняти тіло.
Радість нуртуюча погнала кров до осердя...
...То сонечко маленьке, забарвлене в колір самого життя,
примостилось на темнім полотнищі.
...І де той морок дівся?
Металевий зблиск лещат і каменюка набридлива...
...Нема їх! Нема, як й не було...
Бо коли малій комашині під силу дива такі,
то що поруч з цим лише повсякденна невдача?
......................................................
І знову стаю легкою, щоби піднятись, випростати плечі.
Встаю.
І ось... друге диво!
...Очі. Саме в цю мить, саме тут і зараз.
Саме ці. Ці очі.
26.10.2021р.
Несподівано, але в німецькій мові сонечко чоловічого роду - der Marienkäfer, жук Марії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2021
автор: Іванюк Ірина