Йдуть вони, йдуть, шарудять,
Листя в агонії стигне,
То вниз гудуть, то свистять...
Й гілля в мольбах руки вигне
Буде просити за всіх,
Скрушні гріхи нам пробачить,
А у відлунні лиш сміх,
Звідки він — й зрячий не бачить.
Отже, вони підійшли,
Спостерігають, парують,
Подих збивають імли,
Заднім числом пророкують...
Їм, поза часом — не нам,
Зайве кудись поспішати...
Зникнути геть холодам
Волею не наказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2021
автор: Ніколя Петрович