Холоди

Йдуть  вони,  йдуть,  шарудять,
Листя  в  агонії  стигне,
То  вниз  гудуть,  то  свистять...
Й  гілля  в  мольбах  руки  вигне

Буде  просити  за  всіх,
Скрушні  гріхи  нам  пробачить,
А  у  відлунні  лиш  сміх,
Звідки  він  —  й  зрячий  не  бачить.

Отже,  вони  підійшли,
Спостерігають,  парують,
Подих  збивають  імли,
Заднім  числом  пророкують...

Їм,  поза  часом  —  не  нам,
Зайве  кудись  поспішати...
Зникнути  геть  холодам
Волею  не  наказати.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2021
автор: Ніколя Петрович