Собі дозволю думати про нього,
Хоч він не мій – чужий він чоловік.
І різні з ним простеляться дороги
Віднині, й завтра, й потім, і навік.
За нього я змагатися не буду
З тією, що знайома й не чужа.
Хай гоїть рани, зцілить хай застуду –
Нехай не рветься в здогадах душа!
А я для нього стану тимчасово
Вином, таким грайливим і хмільним.
Ні помсти я не хочу, ані змови!
Жіноча примха – просто бути з ним!
https://www.youtube.com/watch?v=QqhsVKK89ig
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2021
автор: Тетяна Мошковська