проголоси своє останнє голосіння,
стара бабо зі скринькою сажі.
бабах! – і твої старо-карти
показали: заломи картуза,
прошкандибай зі своїми яблуками
аж до хрустиків mrs крамниці.
тая ж mrs крамниця – завжди раденька
полузати насіння на дозвіллі з яблук,
за своїм прилавком танцюючи навприсядки.
возкладіть ваші руки врочисто,
стара бабо з рудою білочкою-дочкою,
на плескаті верхи будинків, рудинків, людинків.
– висипте сніг з мішка, і не жартуйте зі сміхом,
бо ваші сніжинки летять, мов крижні,
2 тижні, і мають вольфрамові стрижні,
і кожна влучає в цілу годину
перегляду телевізора.
ти вже проголосила останнє бреши-голосіння,
стара бабо з труною попелу? голоси, та не дуже сміши,
бо то – попіл з твоїх цигарок, висмалених під ковдрою.
заломи, кажу, картуза, стережи свої мирні оселі,
і не впадай в летаргію, бо заграю тобі
на домовину з-під віолончелі.
– річ у тому, що я не брешу. здогадайтеся: ваш негодящик
налічив на останній карті 3 десятки невинних міст.
– це, як показує мій незалежний покажчик,
попри те, що він – панського роду,
і, відповідно, сам бандурист
scream thy last scream, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=5rQb81z7ciI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: mayadeva