Дорослі часом такі діти,
Ще менші іноді за нас.
Не знають, що у полі квіти
Із вітром разом грають джаз.
Не знають, що мої прикраси
Вдягають іграшки м'які.
Що всі дилеми їхні часом
Не зовсім вже такі й тяжкі.
Нахмурять іноді свій лобик,
Що весь у смугах як рілля.
Забули - щоб побачить небо
Лиш треба розвести гілля.
Читає Анічка, малюнок теж Анін https://youtube.com/shorts/uZ1Ir3Xs4oU?feature=share
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: Kлер Клер