Я так давно замучився чекати,
На пізню осінь у своїм житті.
Календаря сторінки тихо рвати,
Щоб вирватись на волю з заперті.
А там вона.., прийшла до мене в гості,
Уся заквітчана у барви неземні.
Створила для душі прекрасний простір,
В саду таємному де квіти вогняні.
Візьму за руку неземне кохання,
І пригорну її тендітну до грудей.
Зловлю я подих ніжного зітхання,
Мов запах біло-вогняних лілей.
Твоя краса затьмарить серце, Юнко ,
А бурштинові очі з розуму зведуть.
Моя прекрасна й неземна чаклунко,
Під листопадом нас з тобою не знайдуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: