У давніх, дівочих, замріяних снах
Я бачила дивних героїв.
Вони існували у різних світах,
А долю єднали зі мною.
Мій перший коханий – це е́ллін рвучкий –
Підкорював світ Ойкумени.
Щоб свій поцілунок віддати палкий,
Лишав він сідло і стремена.
Як жриця, я вірно кохала його
Й ночей провела з ним чимало.
А вранці, ще поки на день не зійшло,
В країни чужі проводжала.
Мій другий коханий – володар фортець.
В далеких хрестових походах
Гострив він пощерблений битвами меч.
Для нього був бій – наче подих.
Він поглядом сильним долав ворогів,
Колов гострим списом драконів.
А зранку шаленим цілунком будив
Вуста мої ніжні, ще сонні.
Мій третій коханий – мовчазний норман,
Суворий, погордливий вікінг –
Рунічний на шиї носив талісман,
Холодні підкорював ріки.
З сокирою легко він справу ладнав
І пік дичину на багатті.
А поруч зі мною він тихо дрімав
Під дубом розлогим, крислатим.
І лицар, і вікінг, і е́ллін меткий
Свої віддали́ щастя й волю
Мені наяву, а чи, може, у сні...
Та кожен із них – моя доля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Тетяна Мошковська